Думки мами вголос – Дітей не вибирають
Дітей не вибирають… Як добре, що дітей не вибирають. І я рада, що людство не навчилося програмувати стать дитини при зачатті. Рада, що ця потаємна частина людського буття залишилася поза сферою нашого впливу.
Чесно, я хотіла дівчинку. Ми навіть ім’я придумали. І на питання: “У вас хлопчик, ви раді?” – не знала, що відповісти. Щось невиразне промугикала у відповідь. Природно, ця новина у вигляді смс блискавично помчала всім моїм подружкам: “не бачити мені бантиків, платтячок і спідничок, хлопчик 🙁 ”
Я, м’яко кажучи, засмутилася. Ось було таке відчуття, що мене обдурили. Начебто у мене була “своя” правда, а її взяли і забрали. І я вчилася любити хлопчика, другого хлопчика, перший вже у всю командував в будинку 🙂
І тепер, коли обидва моїх командира, яких я люблю найбільше на світі, разом розносять будинок, розумію, що це мій дар Божий. І дівчинка була потрібна комусь іншому, але точно не мені. Просто раніше я про це не знала.
Все моє життя проходило в оточенні чоловіків. Дідусь – це та людина, з якою я проводила все літо, і той, кого я шукала, ледве встигнувши протерти очі після сну. Папа – моя подружка в чоловічому образі, на кучерях якого можна було робити зачіски. Він знав мої дитячі секрети і був моїм безкоштовним стилістом. Ну і, звичайно, старший брат, який вчив життя 🙂
А потім з’явилася “моя” людина. Хлопець, чоловік… Не знаю, як сказати, адже ми пліч-о-пліч все наше свідоме життя. Саме він дарує мені відчуття жіночності кожен день. Те, як він дивиться на мене вранці не залишає вибору і я… одягаю сукню (хоча життя проходила б у джинсах 🙂
Ось і виходить, що жіночного в мені було мало. А любов до квітів, духів, прикрас, красивих платт – це все заслуга і величезна праця моїх чоловіків.
Так що справжніх леді нехай виховують мої улюблені подружки, а я буду дарувати їм такі милі серцю бантики, сукні та пальтечка.
І ще … Матусі, якщо ви раптом засмучуєтеся, що у вас хлопчик, а не дівчинка або навпаки, ви просто ще не усвідомлюєте, що вам невимовно пощастило 😉
P.S. Фото належить талановитому фотографу, Юлії Маланюк, а ми з Єгором – моделі 🙂