Думки мами вголос – про дитячі захоплення
Оксана, мама 2 хлопчиків, які ростуть з нами в Smartik, розмірковує про дитячі захоплення…
Напевно, знайома багатьом батькам ситуація, коли дитина змінює одне хобі на інше, і заповітне захоплення раптом стає не дуже цікавим, а його місце замінює щось інше. Не встигли ми купити тенісну ракетку, як потрібно купувати окуляри для плавання.
Що робити нам, батькам, в таких ситуаціях: йти на поводу у дитини або наполягати на відвідуванні секції, яка на наш погляд є корисною для розумового або фізичного розвитку дитини.
Наше дитинство трохи або багато відрізнялося від дитинства наших дітей. Нам вдалося застати еру, коли курси для дітей були, в основному, зосереджені в школах або будинках творчості не далеко від будинку і проводилися на безкоштовній основі. Нам потрібно було регулярно їх відвідувати. І ми металися від одного захоплення до іншого, тому що туди ходить Олена, Петро, Василь, тому що це крутіше, тому що вчитель цікавий. Щось кидали, щось починали.
Ми не раз бачили несхвалення в очах батьків, коли повідомляли їм про небажання ходити на шахи і про свій намір відвідувати гурток різьблення по дереву. В повітрі так і парили питання: “Навіщо починати, якщо все одно кинеш?”, “Навіщо витрачати час на таку дурницю? Краще більше часу приділяти навчанню, читати більше книжок, вивчати іноземну мову… “(тут у кожного з батьків свої пріоритети).
Звичайно, були серед нас і ті, кому пощастило більше чи танці, або гімнастика, або фігурне катання, або плавання стали любов’ю з першого відвідування. Але були і ті, хто, рік за роком, ходили на ненависні курси, корясь при цьому волі батьків.
Тепер, опинившись батьком, замислююся: якою має бути наша реакція, коли дитина відмовляється відвідувати ті чи інші курси.
Звичайно, нам шкода витрачених коштів, зусиль, часу. Але, як сонячний промінь, який пробивається крізь хмари в похмурий день, в цій ситуації можна знайти свій позитивний результат. Принаймні, відмовившись від нинішнього заняття дитина зрозуміє, що саме йому не цікаво або, якщо він помилився, то повернеться до цього в майбутньому. Принаймні, почати і кинути – це краще, ніж зовсім не починати. Принаймні, дитина зрозуміє, що життя не крутиться навколо чогось одного, що життя багатогранне, що важливо вчасно зробити правильний вибір.
Адже ми не зобов’язані, помірявши плаття, відразу його купувати. А купивши, маємо повне право повернути в магазин.
Так і дитина не зобов’язана зрозуміти свої пристрасті в 6-7 років. Вона має право пробувати, помилятися і пробувати ще раз.
Всі ми народжуємося з бажанням досліджувати все нове і пізнавати цей світ. Ми хочемо дотягнутися до невідомого, недослідженого. Самою природою так задумано, що ми хочемо багато чого. Будучи маленькими дітьми ми досліджуємо все, що потрапляє в поле зору. Хочемо доторкнутися до всього, до чого можемо дотягнутися. За початковим бажанням тепла, близькості і їжі по п’ятах йде цікавість.
І критика з боку дорослих, спроба нав’язати свої інтереси і реалізувати свої мрії в обличчі дитини здатні заховати дитяче прагнення до пізнання, допитливість, дитячу пристрасть, бажання, ентузіазм в дальній куток маленької душі і приховати під сімома замками.
І мова тут не про те, щоб догоджати швидкоплинному невдоволенню дитини, коли вона і сама не знає, чого хоче. У всіх дітей бувають хвилини “не хочу”, коли не хочеться одягатися, їхати чи йти кудись, виконувати вказівки тренера, вчителя. Мова про те, щоб зуміти відрізнити хвилини слабкості від заклику маленького серця.
Батькам варто добре постаратися, щоб виростити здорову, цікаву, всебічно розвинену особистість, при цьому залишаючи право вибору за дитиною, не ламаючи її внутрішнього стрижня і створюючи можливості для розкриття його справжніх талантів. Нам потрібно вчити дітей намагатися отримати те, що вони люблять, інакше, ставши дорослими, їм доведеться любити те, що отримали
І тут немає “правильних” рад, як і немає універсальних ліків, які в рівній мірі допомагають всім людям.
Для себе ми вирішили: якщо дитина буде відмовлятися відвідувати якусь із запропонованих нами активностей, вона повинна запропонувати альтернативний варіант і на протязі місяця ходити на обидва гуртка. На наш погляд, цього часу достатньо, щоб переглянути свої погляди і прийняти остаточне рішення. А правильно чи ні, вийде у нас чи ні – час покаже…